sekleta, 55 - 24 мая 2011 18:40

Боже, чем я всю жизнь занимаюсь !

Ви не повірите, чим.
Виношу з хати мишей.
А тепер запитайте мене, звідки в хаті, де живе така відома мисливиця, Артеміда наша лисогірська , Йона-Діана, дракон місцевих садків і полів, звідки в хаті взялись миші?
Відповідаю, вона ж сама їх і приносить.
Чесно кажучи, маю підозру,що у неї від весни і волі трохи дах поїхав, якщо так можна про кицьку сказати.
Я тільки що винесла чергове мишеня з хати і викинула його на клумбу. Між іншим, воно було живим. Це така нова мода тепер – тягти у хату живих мишей, а потім бігати за ними по кімнаті. Спочатку створимо проблеми, а тоді вирішуємо. Геніально.
До речі, Йона досі не здогадалась, куди зникає її здобич. От і зараз тиняється по хаті і до всіх чіпляється:
-Ви мишку не бачили? Сіреньку таку?

Щоб ви знали, мишки потрапляють в хату через кватирку. Так, ми її навчили, Йону, не мишку, на свою голову навчили, лазити через кватирку. Настільки вправно, що вона і з мишкою в зубах в хату влазить! Геніальність цієї ідеї - Йона через кватирку - у виборі вікна, зараз ви зрозумієте і оціните, вона влазить у хату через нашу з Мефодиком спальню. Уявляєте? Я тихо й мирно сплю, Мефодик теж, аж тут плюх – Йона з мишею. О п»ятій ранку. І давай гасати по кімнаті. Що мені робити? Вдавати міцний ранковий сон чи ловити Йону з мишкою? Прокидається Мефодик, і я маю ще й третій варіант для вибору – годувати сина, чи ловити Йону, чи мишку, чи вдавати міцний ранковий сон. Сьогодні я змусила себе розплющити очі – і зустрілась з Йониним поглядом. Слухайте, я з цією дамою не знайома. Я навіть не впевнена чи це Йона. Досі в нас жила лагідна спокійна киця, ну, спокійна це перебільшення, але загалом вона була лагідною . Колись. А це – як мінімум єгипетська жриця. Чи Клеопатра в останньому перевтіленні Просто я більше нікого з єгипетських жінок не згадаю. Забула давню історію,що поробиш. Хронічний мамський недосип.

Кватирку я зачинила. На защіпку. А Йону випхала назовні.
Бо я теж буваю підступною.
Хай жриця посидить на підвіконні з того боку і подумає над своєю поведінкою. Я їй до ранку не відчинятиму. І не просіть.
А просто зараз ляжу спати і забуду про її існування.
Аж до другої години ночі.


Потім за вікном пролунає жалібне нявкання, і я, звичайно, відчиню кватирку, і запхаю це нещасне створіння під ковдру, і ми всі заснемо міцним сном, я, Мефодик, і муркаючи жриця з Стародавнього Єгипту, Артеміда-Діана, а в нинішньому перевтіленні – наша Йона.

• 
• 
•