Сайт знакомств LOVE.livebryansk.ru
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

На нашем сайте Вы можете найти общение с людьми из разных уголков Брянской области. К примеру по следующим городам и поселкам:

Алтухово
Белая Березка
Белые Берега
Большое Полпино
Брянск
Бытошь
Выгоничи
Вышков
Гордеевка
Дубровка
Дятьково
Жирятино
Жуковка
Злынка
Ивот
Карачев
Клетня
Климово
Клинцы
Кокаревка
Комаричи
Красная Гора
Локоть
Людиново
Мглин
Навля
Новозыбков
Погар
Почеп
Ржанница
Рогнедино
Севск
Стародуб
Суземка
Сураж
Трубчевск
Унеча

sekleta, 55 - 26 апреля 2009 22:22

Все
Отредактировано:28.04.09 14:14
Коли відьом палили при народі....
Заголовок цієї замітки - цитата з вірша Ліни Костенко "Кольорові миші". А деякі висновки щодо причин переслідування відьом взяті з книги Катерини Диси "Історія з відьмами". Чому переслідували відьом? Ким були ті люди, яких переслідували як відьом? Пишу люди, бо з дослідження вже вичитала, що майже в однаковій мірі переслідувались як жінки, так і чоловіки. А я пам"ятаю з дитинства шедевр антирелігійної пропаганди "Тьху, не навроч", в якому стверджувалось про переслідування виключно жінок.

За статистикою, яку наводить Катерина Диса, навіть у таких країнах , як Данія, Англія й Угорщина, де абсолютну більшість потерпілих від переслідувань становили жінки,10-15% обвинувачених все-таки були чоловіками. Загалом же в європейських країнах серед притягнутих до суду за відьомство було 20-30 % чоловіків. Цікаво, що в Росії в XVII сторіччі 70% обвинувачених становили чоловіки.В українських землях чоловіки становили 22% всіх обвинувачених у відьомстві.

А тепер - про "палили". Авторка дослідила документи щодо судів над відьмами в українських воєводствах Речі Посполитої і стверджує, що в переважній більшості в Україні відьом не палили. Якось судді не мали такої дурної звички. Найчастіше людям, звинуваченим у відьомстві, стинали голову. Швидко і порівняно безболісно (порівняно з спаленням живцем) . Ще частіше - шмагали різками (судді і тут проявляли гуманність, якщо присуджували до великої кількості різок (200), то покарання мали розтягти на кілька місяців ( кожного місяця по 50). А найбільш поширеним покаранням було церковне покаяння і обіцянка більше не займатись відьомством. Тут суд пояснював відьмі чи відьмаку, якщо вдруге зловлять, то вже спалять живцем. А поки - йдіть і більше не грішіть.

Отакий мирний характер мало українське полювання на відьом. Звичайно, авторка може стверджувати щось тільки на підставі документів, які збереглись в наших і ненаших архівах. І говорити про ті випадки, які потрапляли на розгляд судів. А справи, які згоріли? А відьми, яких спалили без суду ? В книзі наводиться випадок , коли жінку , звинувачену у відьомстві, хотіли спалити одразу, але зупинились, бо вона "козацька вдова". А ті випадки, коли не зупинились? Хто вів їх облік і чи вів взагалі?

Підлито, пісипано, замовлено, причаровано, словом, пороблено й задавнено - з такими звинуваченнями відьом звертались українські люди до суду. Авторка трактує ті звинувачення переважно з реалістично-практичного погляду . Або наклеп, забобони, або злочини кримінальні, отруєння, наприклад.

А зайшла б вона в перше-ліпше село на Поділлі. На початку двадцять першого сторіччя. Отут їй би розказали, що відьма може підсипати, а що - підлити. З повною вірою у результат.

Хоча я не згодна з поясненням більшості випадків зафіксованого відьомства як обмови, забобонів, чи непорозуміння, моя щира дяка авторці за весь той фактичний матеріал, який вона зібрала і навела в своїй книзі. Дійсно, тут вже можна вести дискусії, чи були ті всі випадки дійсно "чарами", чи ввижалось свідкам. Але є на підставі чого дискутувати, панове, є про що сперечатись.

Наприклад, в судових справах знайшли освідчення відьми про польоти на шабаш. Як щира шанувальниця Сапковського, я вірю, що відьми на шабаш літали. Як це технічно робилось - не уявляю. Але ж і телевізор нашим предкам здавався б відьомською вигадкою, чимось надприродним.

А от Катерина Диса пише, що жінку тортурами замучили, от вона і почала марити. А в маренні всіляких нісенітниць на себе наговорили.

Це, між іншим, рідкісний випадок на українських землях. Не польоти на шабаш, ні, а тортури. Їх в наших краях застосовували рідко. Тому що гуманні? Може й так. Та в книзі наводиться ще одна версія. Послуга ката були з недешевих, не всяке місто могло собі їх дозволити. От і вірила на слово потенційним відьмам, і відпускали їх під чесне слово .
Добавить комментарий Комментарии: 0
Яндекс цитирования
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.