Сайт знакомств LOVE.livebryansk.ru
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

На нашем сайте Вы можете найти общение с людьми из разных уголков Брянской области. К примеру по следующим городам и поселкам:

Алтухово
Белая Березка
Белые Берега
Большое Полпино
Брянск
Бытошь
Выгоничи
Вышков
Гордеевка
Дубровка
Дятьково
Жирятино
Жуковка
Злынка
Ивот
Карачев
Клетня
Климово
Клинцы
Кокаревка
Комаричи
Красная Гора
Локоть
Людиново
Мглин
Навля
Новозыбков
Погар
Почеп
Ржанница
Рогнедино
Севск
Стародуб
Суземка
Сураж
Трубчевск
Унеча

sekleta, 55 - 12 мая 2009 23:17

Все
Іноді мешканці мого міста мене дивують
своєю несподіваною європейськістю в поведінці.Я, звичайно, ще та жучка, завтра візу оформляти, а у мене кіт не валявся. Ні фотографії, ні страховки, навіть квитків до Києва... От я рушила десь під вечір фотографуватись. Забігаю в салон, прошу зробити мені шенгенське фото, таке розтягнуте. До тих фотокарток маю відповідне ставлення, як у героїні Пікуля :"руки-ноги на місці, згодиться і така для нашого дурника". Аби впізнали.

Фотограф несподівано починає мене з усіх сторін поправляти, то одяг, бо щось негарно лежить, то плечі, то зачіску. Я кажу, яка різниця, аби впізнали. А вона так поважно і весело водночас, каже :"Хай іноземці бачать, які ми гарні!". Я впадаю у легкий транс, але це ще не кінець, і починаю згадувати різні випадки неадекватної, тобто насправді адекватної поведінки людей у нашому місті.

От у березні приїхав до нас один естонський колега. Повела я його снідати. Зайшли у кав"ярню, замовили каву і млинці. При чому, він замовив один солодкий, з вишнями, а один - з рибою.Офіціантка приносить каву і млинець мені, з сиром, а йому - з вишнями. Євген, так звали колегу, виделкою млинець зачепив та й каже :"О, він солодкий, а що є з рибою спочатку не принесли?". Дівчина вибачається, забирає млинець з вишнями (Євген злегка протестує, нехай буде, але офіціантка невблаганна, що ж ви холодний їстимете) і приносить замовлений з рибою. А потім, через деякий час з"являється і перший з вишнями. Я не повірила, вони спекли йому новий млинець! Той, перший, Єген вже поковиряв виделкою, а тут приносять новий гарячий. В супроводі вибачень гарною українскою мовою. У мене ж мову відібрало на ці показові виступи.

А тепер - про мову. Взагалі, Вінниця - місто двомовне, та я завжди вважала, що російською тут розмовляють більше. До минулого літа.

Минулого літа приїхала моя двоюрідна сестра з Мурманської області. Вона українську мову розуміє трохи, якщо в родині розмовляємо, бо всі дитячі канікули провела в наших далеких селах. Сестра з племінницею-студенткою вирішил одразу купити собі картку якогось українського оператора. І тут вона звертається до моєї мами :"Тьотя, пошлі с намі, а то будут об"яснять по-украінскі, вдруг что-то не пойму !" Мама дуже здивувалась і пробувала переконати, що у нас всюди розмовляють російською (крім нашого дому), але ж родичам відмовляти негарно. Пішли вони. Мама здивувалась ще більше, бо абсолютно всі продавці , і в салонах мобільного зв"язку, і в крамницях, і на базарі розмовляли з російськомовною сестрою чистісінькою українською мовою. Я вирішила перевірити, поїхала з ними в Немирів. Водії маршруток, водії автобусів, офіціантки і адміністратори, продавці - всі затято розмовляли українською. Як на замовлення. Врешті, я подумала, що це не дуже ввічливо, сестра ж російська громадянка, а потім зрозуміла, наше двомовне місто настільки звиклодо двомовності, що просто не уявляє, як це хтось української може не знати.

Супер курйоз: інтерв"ю декана факультету по підготовці іноземців нашого технічного університету: "Китайські громадяни, - сказав він,- навчаються у нас рідною мовою . ...Тобто українською ". Повірте, китаєць, який українською мовою розмовляє, це щось ! А темношкірий африканець - це взагалі! На межі культурного шоку.

Отак я собі міркувала, поки їхала на залізничний вокзал по квитки. До кас черги майж ене було, один чоловік щось з"ясовував у касирки. Через якийсь час я зауважила, що він розмовляє російською, а касирка відповідає - українською. Далі стало ще цікавіше.

Підходжу я до віконця, вітаюсь, розказую, що треба мені квиток з Києва на завтра (українською мовою, звичайно). Касирка (не повірите) переходить на російську і починає шукати мені квиток, при цьому перепитує, а чи є в мене квиток до Києва. Російською. Я пояснююю, українською, що взяла вранці, а на зворотній грошей не вистачило (отака я сьогодні гава). Заспокоєна касирка вручає мені квиток, просить перевірити, чи все впорядку, бажає щасливої дороги. Все російською мовою. Я щиро дякую за турботу, і кажу "до побачення". Українською мовою. І ми щасливі і задоволені завершуємо нашу транзакцію.

Тепер скажіть мені, хто вигадав мовне питання в Україні?
Добавить комментарий Комментарии: 0
Яндекс цитирования
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.