sekleta, 55 - 21 декабря 2009 14:14

Моя модель Всесвіту та інші розумні теорії...
Я росла допитливою вчительською дитиною. З гарною пам’яттю на почуті від дорослих нестандартні думки.
Якось літнього вечора ми сиділи з татом на лавочці .Тато був у мрійливому настрої і вирішив поділитись з п’ятилітньою донею своїми роздумами. Дивлячись на небо, він сказав фразу, яку я добре запам’ятала, але зовсім не зрозуміла. Дослівно, він сказав:"Може, ТАМ теж живуть люди !"
На той час я вже знала ( а звідки?), що Земля - плоска, а під Землею вирує вогняний океан. І якщо дійдеш до краю світу, можна в той океан ненароком і впасти. Ми часто грались з друзями в різні казкові рольові ігри, і в негативних героїв була така звичка, в той океан падати.

Я собі думала, думала, і нарешті збагнула, як збудований цей світ.
Наверху живуть люди. Там, де Сонце. Я вже чула десь, від старшого брата, мабуть, що Сонце насправді велике і гаряче.... Отже, для нас воно Сонце, а для тих людей, що над нами живуть - воно Вогняний океан.
Ну, і далі до безмежності, над нами і під нами. Бо в моїй уяві світи множились, як коржі для торта, перемащувались вогненними океанами і складались один на одного.
З таким дивним уявленням я прожили кілька місяців, аж поки не озвучила його татові.
- Але чому ти так вирішила? - здивувався тато.
- Бо ти мені таке сказав - я не могла втямити, як моя модель Всесвіту не узгоджується з татовою тезою про людей в небі. Почало мені видаватись, що насправді все не так просто.

Але я була вчительською дитиною, і навчившись читати, з неймовірною швидкістю ковтала все, що потрапляло під руки. Тому підручник з природознавства для 4 класу я вичитала в першому. В тезу "земля кругла" повірила одразу. Там навіть картинка була. І наочне зображення системи Птоломея (слони стоять на черепасі тримають на плечах Землю-коржик). Я трохи переживала, що була така темна, і якось, вже в третьому класі, поділилась спогадами з друзями.
Був похмурий осінній день. Ми вертались зі школи, і з я філософськими інтонаціями в голосі розповідала:
- Коли я була маленька, то не вірила, що Земля кругла. І що воно крутиться навколо Сонця.
- Яка ти була дурна! - несподівано обірвав мене Олег. - Я ще маленьким був, а вже знав, що Земля не кругла, а плоска. А Сонце - над нею висить!
Тут треба уточнити, що вчились ми у англійському класі, і адміністрація школи пожертвувала курсом природознавства на користь щоденної англійської. В той день такі тонкощі мені були незрозумілі і я щиро здивувалась невігластву однокласників.
- Земля кругла, - наполягала я.- Так в підручнику написано. Вона крутиться навколо Сонця.(Я вже читала про Галілея)
Олег підручника не читав. Він, та ще кілька членів нашої дворової компанії, всі з початкової школи, зі всіх сил намагались навернути мене на шлях істинний. Почалась справжні наукові дебати, з безліччю аргументів. А я не здавалась. Я точно знала, в четвертому класі ми вивчатимемо про круглу Землю.
Як же мені їх переконати?
Аргумент: якщо довго-довго плисти на кораблі не подіяв. Ніхто з нас не плавав у відкритому морі довго-довго. І у космос ми теж не літали, і в ілюмінаторі ракети не видивлялись.
Допомога прийшла у вигляді старшого хлопчика, який якраз проходив повз нашу дискусійну групу.
Я, не довго думаючи, зупинила його і спитала:
- Ти в якому класі вчишся?
- В шостому, - відповів хлопчик.
- То скажи нам, Земля кругла?
В дитинстві все трапляється, тому він, на диво, не здивувався, а може й здивувався, але не став перепитувати, чого це ми про таке на вулиці питаємо, а просто відповів:
- Так.
Я не вгамовувалась.
- А вона крутиться навколо Сонця?
- Так,- знову підтвердив хлопчик мої слова, рятуючи мою репутацію всезнайки ( і репутацію Галілея, Коперника та Джордано Бруно разом узятих).

Вже в четвертому класі в моїх друзів виникла можливість нарешті прочитати в підручнику про круглу Землю. Як вони це сприйняли, не знаю, бо ми переїхали в інше місто, і я навчалась з іншими дітьми. Мій неймовірно розумний брат якось пояснив, що байдуже, навколо чого що крутиться, і Птоломей, і Коперник мали рацію. Все залежить від точки, з якої ти дивишся. Я черговий раз подивувалась, але повірила. А про вуличну дискусію забула.

Не знаю, чи хто з моїх опонентів коли-небудь згадував наше гаряче обговорення. Життя бігло з неймовірною швидкістю, і ми ледве за ним встигали.
Років через 15 я раптом згадала наш вуличний диспут. На той час всі диспутанти так-сяк влаштувались в дорослому житті:Олег став наркоманом, Ігор виїхав у Штати,Ніна шила модельні сукні в ательє, Стас досиджував термін за групове зґвалтування, Надійка працювала в початковій школі, а я ... я почала сумніватись, чи дійсно Земля кругла. В моєму житті вона чомусь постійно пливла під ногами, а світ навколо був геть не схожий на описи в підручниках.

• 
• 
•