ოლგა, 37 - 21 мая 2010 01:10

Моя подруга;
мій собутильник, однодумець;
обізніна майже в усіх подробицях мого зрілого життя;
рідна душа;
та, з ким паралельно проходили будні тихого щастя і гучні майже одночасні розлучення;
та, хто бачив мене на токому глибокому дні, що вже глибше я ніколи не буду;
та, до кого мене ревнували усі її чоловіки, а навколишні думають завжди, що в нас роман;

вагітна.

От і все. "Доброго ранку, порожні пляшки, і допобачення, випічка й кава". Отак я залишилась сама.
І розумію, що, звичайно ж, рада за неї, але водночас усвідомлюю, що цей поворот - важливіший, аніж усі весілля і розлучення разом узяті. Тому що чоловіки - явища змінні, вони з'являються, ідуть, повертаються, замінюються, а от діти - константи, раз уведені в рівняння, назавжди змінюють хід його розв'язку та результат.